nadiya_tsynaiko: (Default)
У [livejournal.com profile] m_smaragd поповнення асортименту листівок.

Окрім нового комплекту з порами року та котиками, додався комплект з українською вишивкою. Додався не без моєї скромної участі. Для фотографій використані дві з трьох сорочок зі скрині моєї бабусі, котрі я показувала тут.

листівки з сорочками

Подивитись на інші нові комплекти листівок, згадати старі комплекти та замовити собі всю цю красу ви можете, перейшовши за ПОСИЛАННЯМ.
nadiya_tsynaiko: (Default)
Практично бабусина скриня тільки чужа. ))))


Оригинал взят у [livejournal.com profile] lerrona в Машина времени
Составляла я как-то свое генеалогическое древо. Расспрашивала бабушку (папину маму) и ее сестер – о родных, о том, как они жили. Непередаваемые ощущения! Будто погружаешься в ту эпоху - узнаешь историю семьи, лучше начинаешь понимать близких людей...

В этом посте хотела бы поделиться некоторыми зарисовками с фотографиями из жизни в украинском селе 1920-х - послевоенных годов (в основном речь будет идти о быте) - результате моих расспросов и поездки к родным в с. Решетиловка (под Полтавой).

Небольшое предисловие: моя прабабушка Александра (в семье Саня) родила 3-х дочерей – Ольгу, Галю (моя бабушка) и Любу. После войны осталась без мужа. По хозяйству помогали четверо братьев. Жили бедно, но дружно.
текст )

nadiya_tsynaiko: (Default)
Перепост для тих,хто не був, але хотів потрапити.
А от я був, мед пиво не пив, бо на перше алергія, а друге має градуси, правда дуже мало аж наприкінці, тому сама з цікавістю переглядаю фотки, читаю враження... І ви долучайтесь, занурюйтесь в атмосферу. І приєднуйтесь наступного разу. А ще краще відвідайте нині діючу  виставку. Мої сорочки там досі висять.

Дівчата організатори величезні молодці: започаткували велику справу!


Оригинал взят у [livejournal.com profile] tana_sribna в Звіт про Зліт
Piccy.info - Free Image Hosting
Фото багато і різних, коментарі, відгуки на Вишиванці

Особисто я задоволена, стомлена, але щаслива, купа емоцій і новий досвід на майбутнє.
Сформували нову виставку післязльотну так би мовити, але про неї напишу наступого разу.

Дякую всім хороших людям, хто нас підтримав і прийшов в гості!
nadiya_tsynaiko: (Default)
Вкотре намагаюсь таки запостити цю роботу в ЖЖ. Отже, зараз третій вже четвертий підхід до компа і ...надцята спроба.

Чарівний копняк, котрий я отримала від Креативної Річечки більше двох років тому, лише зараз досяг своєї мети, і домопрядені (ось на цій прялці) конопляні нитки з бабусиної скрині перетворились на сучасний одяг.
Не знаючи, на скільки мені вистачить наявних ниток, від початку я націлилась на майку. Але в підсумку вийшла туніка. Не виключено, що наступного року туніка зможе перетворюватись на сукню, але для цього ще треба буде пошити підклад.
Було      Стало

в повний зріст та деталі )
nadiya_tsynaiko: (зі стрічкою Умолчальная)

Користуючись нагодою і маючи під рукою такий рідкісний для мене в останні місяці інтернет, хочу повідомити про визначну подію, котра очікує всіх небайдужих до вишивки людей.

Це Всеукраїнський зліт вишивальниць 2011.

Зліт відбудеться 8-го жовтня в м.Києві в приміщенні бібліотеки імені Наталі Забіли для дітей за адресою: проспект Науки, 4.
Докладну інформацію про  зліт ви можете прочитати на офіційному сайті організаторів.

Долучайтесь! Має бути надзвичайно цікаво і пізнавально.

А від себе обіцяю: якщо не свою особисту присутність, то хоча б ці ТРИ СОРОЧКИ з бабусиної скрині ви зможете розгледіти на заході наживо.
nadiya_tsynaiko: (Default)
Остання мамина вишивальна робота. Але я показую її в себе та ще й під тегом бабусина скриня. І ось чому.
Підготовлена тканина для вишивки рушника вже з перенесеним на неї малюнком та підібраними нитками також, як і багато іншого добра, були знайдені в бабусиній скрині. Мама згадала, що бабуся свого часу розповідала, що то вона в однієї своєї подруги побачила рушник, він їй сподобався, перемалювала собі і зібралась вишивати. Але так і не вишила. Часи змінились чи що? Бо, наприклад, не лише я ніколи не бачила бабусю за вишивкою, але й мама також. Маму бабуся народила дуже пізно (як для тих часів): в 37 років. Тож можна точно сказати, що вишивала бабуся лише в молодості. Хоча й до старості не забула навички. Вже незадовго до своєї смерті, коли вона практично лише лежала, на двір не виходила, заходилась показувати мамі, як мережити треба. ))))

А рушник мама вирішила закінчити замість бабусі. Нитки використала ті, що й були підібрані. Лише трішки якісь свої елементи внесла. Рушник - не шедевр, звичайно. Але дорогий нам саме своєю історією. І я трохи приклалась до його виготовлення. Знайшла мамі гарну схему для мережива.
Така от історія. Але картинки (всі збільшуються) я показую краще, ніж розказую історії, тож дивимось:

ішшо )
nadiya_tsynaiko: (Default)
Сьогодні, викладаючи на вишивальному форумі світлини полтавських сорочок, згадала про один свій боржок перед вами.
Як показала практика, п'ятничні пости найменш відвідувані. Проте, сподіваюсь, ті, хто слідкує за моїми бабусиноскринівськими постами, не пропустять і цю інформацію.
Отже, наша сімейна прялка.
Вже не дуже робоча, бо кілька останніх десятиліть зберігається на горищі старої хати, шматочок котрої ви зможете побачити на задньому плані на останній світлині. І прошу вибачення, за її не дуже привабливий вигляд, бруд і павутиння. Знову ж таки, бо кілька останніх десятиліть...(далі за текстом)
На ній прялись ті нитки, з котрих потім виготовлялись рядна (1 та 2) та полотна для сорочок і рушників.




360 градусів )
nadiya_tsynaiko: (Default)
Ще один скарб. Повз скриню пробігав, а я його зловила і давай фотографувати. Не сказати, щоб дуже цінний скарб, але цікавий.
Вічний календар. Куплений мамою, коли їй було років 17-18. Планувався в подарунок подрузі (тоді саме мода на них була), але тією ж таки подругою знайдений в шухлядці маминого столу до акту дарування. Тому довелось подарунок шукати новий, а календар залишити собі.
Все в ньому змінюється руками: день тижня, місяць, число. На кожне число - світлина з одеськими краєвидами.


повращаем? )
nadiya_tsynaiko: (Default)
Я тут загадала, що в мене ще з літа є не показані вам світлини. Ті, що йдуть під тегом бабусина скриня. Ну, як згадала... Просто придумую собі відмазки, щоб відтягнути одну важливу справу. А тут така нагода. Саме по темі буде.
Спеціально покінчила з усіма дрібними роботами, щоб зайнятись трьома великими справами. І от поки на одну роботу чекаю пряжу, на другу - сохнуть зразки, саме є час на третю. Час то є, а от натхнення не хоче приходити. Бо справа шитєйна... От зараз саме про шиття і буде.
В нас в селі ще збереглась машина, на якій ще шив мій прадід, моя бабуся, до недавнього часу ще й мама. Цю машину бабуся отримала в подарунок на заміжжя від своєї мами. І взагалі, в нашій сім'ї склалась така хороша традиція: на весілля дарувати донці швейну машину. Ну, скажіть, яка то господиня без машини! Так само мама отримала від бабусі Чайку-3, а я Берніну.
Найстарша в нашому машинному парку:

Звичайно, машина не зі скрині, але стоїть з нею в одному приміщенні. ))))ще багато і плюс дві "молодухи" )
nadiya_tsynaiko: (зі стрічкою Умолчальная)


От тільки ціни цієї цінності ніхто з нас не знає. То я думаю, що річ безцінна. ) Ходив якось селом мужичок один, усілякі цікаві старовинні штуки шукав (не знаю, вже для чого, бо я переповідаю лише те,  що чула). Ну, й до нас завітав. Спитав, а чи немає у вас часом ікони на дереві писаної з вензельочками. Мій дядя (атеїст, на скільки я знаю, ні в чому релігійному помічений не був) як почув про ті вензеля, швиденько з мужичком попрощався і тепер тримає ікону в своїй кімнаті (просто на підлозі стоїть).
А ікона колись висіла в церкві в сусідньому селі Млини (там мої прабабуся з прадідусем жили). І коли "добрі" савєти церкву руйнували, то ікону вдалось врятувати. Хоча вже й без золотих... не знаю, як вони звуться... ну, над головами... Там тепер тільки сліди від цвяшків залишились.
В старій хаті ікона висіла на покуті. А коли побудували нову (мені тоді 12 років було), то вже її й не чіпляли. Можливо, тому що бабуся була не надто віруюча людина (чи може навчилась то приховувати, але зі мною на ті теми ніколи не розмовляла).
Ну, от в принципі і все, що я знаю. Тепер світлини.
Можливо, хтось знається на іконописі, то можете щось цікаве розповісти: хоча б що за цінність ті вензеля. )

дивимось )
nadiya_tsynaiko: (Default)
Якось я подивилась критичним оком на ці фотографії сорочок, і вони мені геть не сподобались. Ні, якесь загальне уявлення про вигляд вишиванки вони дають, але візерунки дуже погано видно. Якби комусь захотілось їх повторити, то сумніваюсь, що йому би то легко вдалось зробити. Тому цього разу я деякі вишиванки перефотографувала (з тих, що мені найбільше подобаються).

Цю сорочку я забрала додому в Київ. Планую тихими осінніми або зимовими вечорами визріти на її перешивання під себе. Щоб сорочку можна було носити. Дуже мені подобається цей ніжний чорно-білий візерунок. Нижче є ще одна сорочка з чорно-білою вишивкою, але вона трохи гірше збереглася (треба з неї плями видаляти), та й пошита не з домотканого полотна.

багато, великі... )
nadiya_tsynaiko: (зі стрічкою Умолчальная)
Я довго думала, який наступний експонат з мого музею українських старожитностей показати. А в мене, повірте, ще трохи є, чим вас здивувати чи хоча би порадувати. Але сьогоднішній пост навіяний вчорашніми вечірніми мандрами інтернетом, які, в свою чергу навіяні книжкою "Дві половинки українського серця. Шевченко та Гоголь". Дві статті на цю тему я ще вчора виклала на Фейсбуці, а усіляку брудноту типу "Гоголь руський, української мови не існує, всі слова, що не російські - це німецькі, польські тощо" навіть читати не варто. Але ж і пост не про мову... То я просто розбалакалась.
Пост взагалі буде геть не типовим для мого журналу, і я його навіть під замок не поставлю, незважаючи на його зовсім не рукодільну тематику.
Це будуть ілюстрації з "Кобзаря", який також знайшовся в моєму селі (не зовсім у скрині але недалеко від неї ;) ). Кобзар 1963 року видання. Я подумала, раптом, комусь також буде цікаво поглянути на нього. Бо особисто я дуже люблю чорно-білу графіку.


не просто багато, а дуже-дуже багато )"
nadiya_tsynaiko: (Default)
Світлини з нашого сімейного архіву. Сфотографувати їх я запланувала ще рік тому. Ось тепер моя совість чиста. )
Всі світлини я зробила досить великими, щоби можна було якомога докладніше роздивитись деталі (скільки то можливо на старих фотографіях). Так що, тицяйте, збільшуйте, розглядайте.

Це найстаріша. На ній мої прабабуся Олена, прадід Іван та бабуся Соня (отой маленький колобок, що сидить на колінах). Світлина десь 1914 року. Можливо, знимкувались перед тим, як прадід ішов на війну. Це той самий кравець, про якого я вже писала і який шив весь той одяг.


там значно цікавіше )
nadiya_tsynaiko: (Default)
Чудово розумію, що мій ЖЖ поступово з в'язального перетворюється на журнал українських старожитностей. Не знаю, добре це чи погано, але не можу опиратись цьому процесові. Тому черговий привіт з минулого (але,  можливо, все ж таки, треба то тільки друзям під замком показувати і не засмічувати журнал?).
Чи всі з вас знають про існування таких досягнень людської думки? Чи розуміють, що то за дві палиці на другій світлині? А якщо знають та розуміють, чи давно бачили це живцем? А от в моєму селі, де стоїть відома на весь інтернет-світ бабусина скриня, ці чудеса досі зберігаються. Здається, мені пора відкривати музей сім'ї Бессальських-Литвиненків та заробляти на квитках собі на пенсію. ;)



Тут я вже анонсувала те, що зараз показую.
швиденько під кат )
nadiya_tsynaiko: (Default)
Ось ці нитки і полотно я привезла собі з села. Для тих, хто в танке ще не в курсі: полотно домоткане, нитки домопрядені. Нитки конопляні, відповідно, полотно також. Тепер лежатимуть не в селі в скрині, а в мене в шафі, доки я не визрію щось з них зшити-зв'язати.


ближче, краще )

І маленький анонс: згодом, покажу на чому ці нитки пряли, і чим полотно прасували в ті далекі-далекі часи...

UPD: Забула нагадати, як ці нитки виглядали ще рік тому (і багато-багато років до того). Ось так.
nadiya_tsynaiko: (Default)
Ну, що ж, буду по краплиночці викладати цікавинки з останньої мандрівки.


ближче й більше )
nadiya_tsynaiko: (Default)
...до цього допису.

А сорочки то з конопельок. ))) Так-так, я навіть не замислювалась над тим. А мама сьогодні сказала, що полотно конопляне. Я їх від цього ще більше люблю. ;)))
nadiya_tsynaiko: (зі стрічкою Умолчальная)
Ось тут світлини, про які йде мова: Три справжні сорочки. Багато світлин.
А чудова дівчина tana-sribna в коментарях написала про особливості шиття цих сорочок, за що їй від нас неуків низький уклін.

Цитую:

"Обіцяний опис, вірю, що обійдемось словами))

1. Крій типовий для Полтавщини і Центральної України, коли пишно вишитий широкий рукав, збір сорочки на шиї не тугий, нема коміру, нема вишивки на грудях. Там має бути дуже багато намист. Збирається сорочка, в тому числі краї, двома рядами швів позад голку, називається подвійною штапівкою: спочатку шиється на лиці, потім звивороту. Вишивка: хрестик червоно-чорний всі пізнали. Ця техніка як самостійна з’явилась на Україні з 2 пол. ХІХ ст.; була технологія хрестикування як допоміжна, а цей орнамент – так званий «брокарівський», імітація модних західних гобеленових зразків, мода, яка прийшла з міста, адаптувалась у відтворення рослинно-геометричних орнаментів. Далі – широке мережання. Це полтавська чисна мережка з настилинками. Манжети і горловина зібрані пухликами, рівномірність досягається чітким рахуванням ниток для стібка і прямокутними деталями викрійки сорочки. Виріз на грудях підігнутий мережкою простий прутик. На подолі крім крестика використовується шов двобічна штапівка та мережка з настилинками стовпчиками.

2. Крій та обробка швів такі самі. Стосовно вишивки: зверху і знизу мережка полтавська чисна з настилинками, далі лиштва (полтавська назва прямої гладі), зерновий вивід (схожий на сіточку) і лиштва, яка називається кирпичиковою (наче б то цеглинки складаються під час вишивання). Поділки – знову мережка чисна з настилинками, підгин мережкою.

3. Як кажуть, видно дівку по поділкам – шикарний поділ! Техніки описані вище. Манжет по краю з зубцюванням, вишивкою набируванням, пухлики, штапівка, як у варіантах вище. Рукав: лиштва, скісний вивід (наче пунктирні лінії), вирізування з виповненням віконечками (прозоре шиття, де-не-де заповнені клітинки). Дуже трудомістка робота."

Тепер я ще згадала, що в селі є декілька старовинних світлин, де моя бабуся з сестрами у національному строї. Стало страшенно цікаво, чи дійсно там всі груди в намистинах. ))) Ось, може, цього літа поїду до села, то сфотографую ті світлини і вам покажу.

July 2014

M T W T F S S
 123 456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 12:54 pm
Powered by Dreamwidth Studios